Днями в Інституті соціальних наук та самоврядування Міжрегіональної Академії управління персоналом відбувся відкритий майстер-клас з танцювально-рухової психотерапії. Провела цей захід президент української Асоціації танцювально-рухової терапії, керівник Центру психології танцю, тренер-психолог Світлана Ліпінська.

Учасниками майстер-класу стали майбутні психологи, студенти третього курсу інституту, які активно долучилися до методики та випробували її дію на собі. Під керівництвом тренера-психолога усі охочі шукали взаємодію з музикою, своїми рухами, тілом та внутрішніми почуттями.  Потім усі студенти  активно розповідали про свої відчуття та емоційний стан під час танцю та після нього.

Тренінг показав, що танцювально-рухова терапія доступна і кожен студент може зробити її власним методом дослідження та використовувати у роботі.

У кінці тренінгу ми поспілкувалися з Світланою Ліпінською, яка розказала нам про історію виникнення цього методу та свою роботу з цією психотерапією.

Розкажіть, будь ласка, про появу цього методу у психології?

Народилась ця методика в Америці у 50-ті роки. В нашій країні я почала його розвивати з 1994 року. Фактично я є піонером у танцювально-руховій терапії. Це метод, який працює на межі тілесно-орієнтованої терапії та арт-терапії, тому що танець – це синтетичний вид мистецтва, який поєднує у собі музику, скульптуру, живопис. Таким чином танцювально-рухова терапія працює з усіма складниками танцю і допомагає людям досліджувати власне тіло у просторі та часі. Танець – це рух, який наділений емоціями людини, які вона може проявити, танцюючи власний танок  у даний момент.

Що лежить в основі танцювально-рухової терапії?

В її основі лежить рухова імпровізація. В цій терапії немає місця хореографії, а є імпровізація, спонтанний танок, який допомагає людині звільнити почуття, які вона відчуває в цю хвилину. Танець сам по собі дає багато позитивних емоцій. Людина рухається і отримує необхідні ресурси та сили, які допомагають вирішувати життєві питання та психологічні проблеми.

Тобто через танок можна зрозуміти, що людина відчуває в цю хвилину?

Так, взагалі танець – це символічний рух, адже ми мислимо образами, символами, метафорами. Кожна людина проявляє тут і зараз те, що для неї важливо саме в цей момент, незалежно від того, чи це минулий травматичний матеріал, але він й досі актуальний, чи це те, що турбує зараз. Через танець ми намагаємося працювати з ресурсом, з тим, що допомагає людині знаходити сили вирішувати ці проблеми.

З ким Ви працюєте, хто може бути Вашими клієнтами?

Я працюю з усіма категоріями клієнтів. Це можуть бути здорові люди, яких хвилює психотерапія, особистий розвиток, з вагітними, матерями та їх дітьми, а  також з дітьми, які розумово відсталі, гіперактивні, хворіють на аутизмом, інваліди. А взагалі танцювальна терапія працює з усіма, хто може рухатися. В цьому випадку танець є не формою навчання, а формою самовираження. Навіть хвора та прикута до ліжка людина може танцювати очима, пальцями, головою. Танець проявляє найважливіше та актуальне для людини на сьогоднішній день.

Які Ваші найближчі плани щодо розвитку у цій сфері?

У найближчий час я планую розширити діапазон роботи з різними категоріями дітей, а саме від народження і до 18 років, продовжити активно працювати з вагітними, дітьми та їх батьками. Хочу структурувати усі напрямки, які доповнюють методику танцювально-рухової терапії.